Комунальний заклад "Опорний заклад загальної середньої освіти "Престиж" Гуляйпільської міської ради

 





Протидія булінгу

 

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19

Процедура подання  (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)

1.     Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

2.     На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).

  3.     Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.

  4.     До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.

  5.     Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

 

Порядок реагування

на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

  1. Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
  2. Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
  3. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
  4. Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

 

До уваги здобувачів освіти! 

 

 

 

До уваги учасників освітнього процесу закладу!

 

Корисні матеріали з протидії та попередження булінгу (цькування) у закладах освіти для Вас.

Відеоролики:

БУЛІНГ: ПОМИЛКИ У РАЗІ ВТРУЧАННЯ
Батьки дитини, яка зазнає цькувань, намагаються з'ясовувати стосунки з батьками дитини-булера.

Як доводить практика, здебільшого батьки дитини-агресора або почнуть захищати свою дитину і таким чином певною мірою схвалювати та підтримувати її у власній деструктивній поведінці, або ж покарають її та своїм прикладом підтвердять, що агресивне поводження з іншими є нормою. Крім того це ще більше налаштує булера проти своєї жертви.

 

Батьки дитини, яка зазнає цькувань (нерідко перебуваючи під впливом власних емоцій), намагаються обговорювати ситуацію з дитиною-булером та повчати її.

Необхідно пам’ятати, що основою або/та метою булінгу завжди є відчуття переваги булера перд тим, на кого спрямовано його агресію. Коли батьки заступаються перед булером за власну дитину, вони посилюють його відчуття переваги. Адже, на думку агресора, його опонент не здатний захиститися самостійно. Коли ж батьки вдаються до погроз булеру, вони власною агресією лише підсилюють його агресію та надають йому ще один привід вважати таку поведінку нормальною та виправданою.

 

Отже, батьки не мають розв’язувати проблему цькування безпосередньо з булером чи його батьками. Дослідження засвідчують, що інколи це може мати короткостроковий результат, але в подальшому призведе до нової, вже більш агресивної хвилі цькувань. Тому від самого початку необхідно залучати до розв’язання питання булінгу школу та інших спеціалістів, за­лежно від ступеня складності ситуації.
Батьки беруть із собою дитину на обговорення булінгу з учителями чи дирекцією школи.

Як засвідчує практика, внаслідок професійної деформації вчителі мають тенденцію до пошуку причин цькувань перш за все в поведінці чи особистості дитини, яка зазнає агресії. У свою чергу дитина, яка опинилась в такій ситуації, теж намагається знайти причини в собі. Такі розмови на фоні складного емоційного стану дитини, яка потребує допомоги, навряд чи допоможуть розв’язати проблему, проте можуть посилити відчуття власної провини чи невпевненості.

Ефективніше навчити дитину, що звертатися за допомогою до вчителя, якому вона довіряє під час або після випадку цькування не означає зводити наклепи, а є правильною поведінкою в такій ситуації. Добре, коли дитину супроводжуватиме друг чи подруга. Навіть якщо вчитель не зможе одразу допомогти, він буде поінформований.

Учителі обговорюють конкретний випадок булінгу перед іншими учнями чи класом.

Перш за все це поставить у складне становище дитину, проти якої спрямований булінг. Адже розголошення перед великою аудиторією ситуації, у якій вона почувалася приниженою, зазвичай спричиняє відчуття сорому і нерідко власної провини. Інших дітей це навчить замовчувати схожі події, аби не опинитися на місці осоромленого наступного разу. А булер, як правило, відчуває власну перевагу, адже стоїть у центрі уваги, навіть якщо й негативної. Бажано обговорювати булінг у класі не в результаті конкретних подій, а як превентивний метод, зважаючи на приклади, запозичені поза межами певного колективу.

Варто пам'ятати, що булінг легше та правильніше попереджати, ніж перемагати!
Непослідовність учителів у протидії конкретному випадку цькування та відхід від запланованих дій після поліпшення ситуації.

Усі дії, спрямовані на подолання булінгу в школі, повинні мати довгостроковий характер, а поліпшення не ставати приводом до їхнього скасування чи послаблення. Інакше булер зрозу­міє, що наслідки його поведінки хоча й не дуже приємні, проте не змінюють нічого докорінно і з часом усе залишиться позаду та повернеться до колишньої розстановки сил. Булінг потребує «сприятливого» середовища. Завдання школи та вчителів: створити за­гальну нетерпимість до цього явища. Тобто необхідні такі нові правила взаємин у колективі, що діяли б не лише у надзвичайних ситуаціях, а стали нормою повсякдення.

Пояснення булінгу факторами, пов'язаними з особистістю дитини, яка зазнає цькувань.

Такі міркування не допомагають у розв’язанні проблеми, натомість остаточно перекладають усю провину за булінг на його «жертву», що може призвести до дуже тяжких наслідків для неї. Дослідження стверджують, що цькувань може зазнати будь-яка дитина, незалежно від того, чи знаходиться вона в так званій групі ризику, чи ні. Досить часто булінг — це результат певного збігу обставин. Тому дуже важливо під час обговорення теми булінгу та в процесі його подолання підкреслювати, що жертвою може стати кожен!

Розгляд булінгу як проблеми між конкретними особистостями.

Дуже часто дитина, яка зазнає булінгу, чує на свою адресу поради стосовно того, як не-обхідно змінити власну поведінку, аби припинити цькування, чи ввійти в певний колектив. Булерам люблять пояснювати, як потрібно навчитися ігнорувати об’єкт власної агресії, аби уникнути неприємностей. Така стратегія розв’язання проблеми міцно закріплює за дітьми ролі жертви та агресора, їм стає ще важче змінити власну перспективу сприйняття ситуації. По-перше, необхідно навчитися відокремлювати особистівсть дитини від її дій, а по-друге усвідомити, що цькування - це не проблема окремих дітей, а проблема середовища. Тобто не варто робити із булера погану дитину, а із жертви слабака. Необхідно допомогти дітям вийти із цих ролей та створити умови, за яких агресивна поведінка буде неприйнятною за будь-яких обставин.

Зміна класу чи школи в ситуації булінгу.

Це малоефективна стратегія. Такий підхід до розв’язання проблеми можна розглядати лише як останній з-поміж усіх можливих, коли решта спроб виявилися неефективними, а ситуація дуже, складною чи такою, що загрожує життю чи здоров’ю дитини. У решті випадків переведення дитини в інший колектив, не розв’язавши проблеми у попередньому, підвищує вірогідність повторення сценарію. Дитина не здобула позитивного досвіду розв’язання проблеми, проте вона здобула досвід уникання. На жаль, це не додає впевненості в собі та посилює страхи щодо майбутніх відносин у новому колективі. Що стосується булера, то він в цьому випадку втрачає шанс на усвідомлення власної помилки, на вихід із ролі агресора. Натомість у нього формується хибне уявлення про свою впливовість, про те, що агресія є найдієвішим способом розв’язання проблем та конфліктів, а його світогляд є єдино правильним та виправданим.

У будь-якому випадку, під час планування стратегії подолання булінгу чи розроблення пла­ну протидії та запобігання варто пам’ятати, що булінг — це явище суто суспільного характеру, тому уникнути чи остаточно його «вилікувати» неможливо. Найголовніше завдання — це про­філактика, недопущення випадків цькування шляхом створення нової моделі відносин між усі­ма членами колективу; формування свідомої позиції батьків щодо булінгу; зменшення рівня толерантності до агресії.