Уповноважена особа щодо проведення невідкладних заходів реагування на випадки булінгу у комунальному закладі «Опорний заклад загальної середньої освіти «Престиж» Гуляйпільської міської ради

Стасик Людмила Іванівна, заступник директора з виховної роботи

До її обов’язків входить:

- своєчасно інформує керівництво закладу, відділ освіти, молоді та спорту Гуляйпільської міської ради та органи національної поліції про випадки жорстокого поводження з дітьми, насильства над ними або погрози щодо їх вчинення;

- бере участь у розслідуванні випадків булінгу (цькування) у закладі; повідомляє батькам здобувачів освіти за їх запитом інформацію про діяльність закладу, в тому числі щодо надання соціальних та психолого - педагогічних послуг особам, що постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування);

- розглядає на нарадах при директору питання щодо виконання плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькування).

Наказ про створення комісії з розгляду випадків булінгу у закладі

Наказ про затвердження плану з протидії булінгу (цькуванню)

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2657-19

Булінг (цькування)– діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Процедура подання (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)

1. Усі здобувачі освіти, педагогічні працівники закладу, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити директора навчального закладу про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.

2. На ім’я директора закладу пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування).

3. Директор закладу видає наказ про проведення розслідування та створення комісії з розгляду випадку булінгу (цькування), скликає її засідання.

4. До складу такої комісії входять педагогічні працівники (у тому числі психолог, соціальний педагог), батьки постраждалого та булерів, керівник навчального закладу та інші зацікавлені особи.

5. Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.

Зразок заяви про випадок булінгу (цькування)

Порядок реагування

на доведені випадки булінгу (цькування) та відповідальність осіб, причетних до булінгу

Директор закладу має розглянути звернення у встановленому порядку.
Директор закладу створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор ліцею повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до частини другої статті 13 (вчинення правопорушень за статтею 1734) Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Алгоритми виявлення та реагування учасників освітнього процесу на вчинення булінгу щодо дитини

Алгоритм дій керівника закладу освіти

• Приймає заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) або підозру щодо його вчинення.

• У разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) повідомляє:

- протягом однієї доби територіальному органу (підрозділу) Національної поліції України та принаймні одному з батьків або

іншим законним представникам малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);

- службі у справах дітей та центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (не визначено/або з моменту скликання засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення).

• За потреби викликаєбригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги.

• Затверджує постійний склад комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) наказом на початку навчального року,

визначає функціональні обов'язки кожного члена комісії.

• Скликає засідання комісії не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення.

• Є головою комісії з розгляду випадку булінгу (цькування).

• Оформлює наказом протокол засідання комісії, доводить до відома учасників освітнього процесу рішення

комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням.

• Розробляє (до початку навчального року), затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти.

• Забезпечує проведення моніторингу (за потреби, але не рідше одного разу на півріччя) ефективності виконання Плану та

внесення (за потреби) до нього змін.

• Повідомляє батькам здобувачів освіти за їхнім запитом інформацію про діяльність закладу освіти, зокрема щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або

вчинили булінг (цькування).

• Забезпечує оприлюднення на вебсайтах, на дошках оголошень та при проведенні інструктажів для всіх працівників закладу

освіти: правил поведінки здобувача(-ки) освіти в закладі освіти; плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційности) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти; порядку реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

Алгоритм дій уповноваженої особи, що здійснює невідкладні заходи реагування у разі виявлення фактів насильства та/або

отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб

• Вживає невідкладних заходів щодо припинення небезпечного впливу.

• За потреби надає домедичну допомогу та викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної

медичної допомоги.

• Звертається (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України.

• Повідомляє керівнику(-ці) закладу освіти.

• Повідомляє принаймні одному з батьків або іншим законним представникам малолітньої чи неповнолітньої особи,

яка стала стороною булінгу (цькування).

• Може бути призначеною членом комісії з розгляду випадку булінгу (цькування).

Алгоритм дій психолога

• Вживає невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу.

медичної допомоги.

• Звертається (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України.

• Повідомляє керівнику(-ці) закладу освіти.

• Повідомляє принаймні одному з батьків або іншим законним представникам малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

• Є членом комісії з розгляду випадку булінгу.

• Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником(-цею) чи кривдниками, свідками.

• Здійснює психологічний та соціально-педагогічний супровід застосування заходів виховного впливу у групі (класі), в якій (якому) стався випадок булінгу (цькування):

- проводить діагностику рівня психологічної безпеки та аналіз її динаміки;

- розробляє програми реабілітації для потерпілого(-ої) (жертви) та її реалізацію із залученням батьків або інших законних представників малолітньої або неповнолітньої особи;

- розробляє корекційні програми для кривдника(-ці) (булера) та її реалізацію із залученням батьків або інших законних представників малолітньої або неповнолітньої особи;

- надає консультативну допомогу всім учасникам освітнього процесу;

- розробляє профілактичні заходи.

Алгоритм дій класного керівника

• Вживає невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу.

• За потреби надає домедичну допомогу та викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги.

• Звертається (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України.

• Повідомляє керівнику(-ці) закладу освіти.

• Повідомляє принаймні одному з батьків або іншим законним представника малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

• Може бути призначеним членом комісії з розгляду випадку булінгу (цькування).

• Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником(-цею) чи кривдниками, свідками.

• Проводить системну роботу з інформування, роз'яснення з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії всіх учасників освітнього процесу; організації тематичних заходів, зустрічей, бесід, консультацій.

Алгоритм дій персоналу закладу освіти

• Вживає невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу.

• Звертається (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України.

• Повідомляє керівнику(-ці) закладу освіти.

• Повідомляє принаймні одному з батьків або іншим законним представникам малолітньої чи неповнолітньої особи, яка сталастороною булінгу (цькування).

Алгоритм дій батьків здобувачів освіти або інші законних представників

• Подають керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

• Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

• Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.

• Можуть надсилати запити щодо інформації про діяльність закладу освіти, зокрема щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

• Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах дітей для повідомлення про випадок булінгу, зокрема у разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг.

• Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування).

• Виконують рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Якщо дитина потрапила в ситуацію насильства, або є загроза потрапляння у ситуацію домашнього насильства/булінгу, вона обов’язково має звернутися до будь-кого із зазначених у списку нижче:

- поліції за номером «102»;

- на Національну дитячу «гарячу» лінію за номером 0-800-500-225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, конфіденційно) на Урядовий кол-центр 1547;

- до дорослих, кому він/вона довіряє (це можуть бути батьки, вчитель/вчителька або тренер/тренерка, медіатор/медіаторка, старший брат/сестра, інший/інша родич/родичка);

- до працівників закладу освіти, де навчається;

- центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- дільничного офіцера поліції/дільничної офіцерки поліції;

- шкільного офіцера поліції/шкільної офіцерки поліції;

- служби у справах дітей;

- працівників ювенальної превенції;

- працівників медичного закладу;

- громадських організацій, які працюють у сфері захисту прав та інтересів дітей;

- іншим особам, кому довіряє.

Якщо дитина розуміє, що скоїв(-ла) насильницькі дії/вчинив(-ла) булінг, вона має звернутись до будь-кого із зазначених у списку нижче:

- будь-якого(-ої) працівника(-ці) закладу освіти, де навчається;

- дорослих, кому довіряє;

- на Національну дитячу «гарячу» лінію за номером 0-800-500-225 або 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного, анонімно, конфіденційно);

- поліції за номером «102».

Якщо дитина побачив(-ла) ситуацію насильства/володіє інформацією про скоєння домашнього насильства, має повідомити будь-кому із зазначених у списку нижче:

- дорослим, кому довіряє;

- працівникам закладу освіти, де навчається;

- органам Національної поліції України;

- громадським організаціям, які працюють у сфері захисту прав дітей;

- на Національну дитячу «гарячу» лінію 116 111 та Національну «гарячу» лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації за номером 116 123;

- іншим установам та організаціям.

Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу

1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.

2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).

3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).

4. Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.

5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина» (https://www.instagram.com/flg_ua/).

6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).

7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні) (http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).

8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно (https://teenergizer.org/consultations).

9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45 (далі обрати «3»).

Інформація для вчителів та батьків: Як боротися зі шкільним булінгом?

План заходів на запобігання та протидію булінгу 2020-2021 н.р.

План заходів на запобігання та протидію булінгу 2021-2022 н. р.

До уваги здобувачів освіти!

Анкета "Булінг в освітньому середовищі"

Анкета "Моя безпека в школі"

Алгоритм дій для працівників закладу та адміністрації у випадку виявлення фактів булінгу

До уваги учасників освітнього процесу закладу!

Корисні матеріали з протидії та попередження булінгу (цькування) у закладах освіти для Вас.

Відеоролики:

Поради батькам, щоб зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини

*Оволодівайте новими знаннями*	так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями; щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо.
*Будьте уважними до дитини*	уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища; звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
*Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною*	доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя; наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків; не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти.
*Здійснюйте обмежений контроль*	можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті; щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн; вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький.
*Застосовуйте технічні засоби безпеки*	для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами; можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі).
*Формуйте комунікативну культуру*	роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною; зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується; в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру.

БУЛІНГ: ПОМИЛКИ У РАЗІ ВТРУЧАННЯ

Батьки дитини, яка зазнає цькувань, намагаються з'ясовувати стосунки з батьками дитини-булера.

Як доводить практика, здебільшого батьки дитини-агресора або почнуть захищати свою дитину і таким чином певною мірою схвалювати та підтримувати її у власній деструктивній поведінці, або ж покарають її та своїм прикладом підтвердять, що агресивне поводження з іншими є нормою. Крім того це ще більше налаштує булера проти своєї жертви.

Батьки дитини, яка зазнає цькувань (нерідко перебуваючи під впливом власних емоцій), намагаються обговорювати ситуацію з дитиною-булером та повчати її.

Необхідно пам’ятати, що основою або/та метою булінгу завжди є відчуття переваги булера перд тим, на кого спрямовано його агресію. Коли батьки заступаються перед булером за власну дитину, вони посилюють його відчуття переваги. Адже, на думку агресора, його опонент не здатний захиститися самостійно. Коли ж батьки вдаються до погроз булеру, вони власною агресією лише підсилюють його агресію та надають йому ще один привід вважати таку поведінку нормальною та виправданою.

Отже, батьки не мають розв’язувати проблему цькування безпосередньо з булером чи його батьками. Дослідження засвідчують, що інколи це може мати короткостроковий результат, але в подальшому призведе до нової, вже більш агресивної хвилі цькувань. Тому від самого початку необхідно залучати до розв’язання питання булінгу школу та інших спеціалістів, залежно від ступеня складності ситуації.

Батьки беруть із собою дитину на обговорення булінгу з учителями чи дирекцією школи.

Як засвідчує практика, внаслідок професійної деформації вчителі мають тенденцію до пошуку причин цькувань перш за все в поведінці чи особистості дитини, яка зазнає агресії. У свою чергу дитина, яка опинилась в такій ситуації, теж намагається знайти причини в собі. Такі розмови на фоні складного емоційного стану дитини, яка потребує допомоги, навряд чи допоможуть розв’язати проблему, проте можуть посилити відчуття власної провини чи невпевненості.

Ефективніше навчити дитину, що звертатися за допомогою до вчителя, якому вона довіряє під час або після випадку цькування не означає зводити наклепи, а є правильною поведінкою в такій ситуації. Добре, коли дитину супроводжуватиме друг чи подруга. Навіть якщо вчитель не зможе одразу допомогти, він буде поінформований.

Учителі обговорюють конкретний випадок булінгу перед іншими учнями чи класом.

Перш за все це поставить у складне становище дитину, проти якої спрямований булінг. Адже розголошення перед великою аудиторією ситуації, у якій вона почувалася приниженою, зазвичай спричиняє відчуття сорому і нерідко власної провини. Інших дітей це навчить замовчувати схожі події, аби не опинитися на місці осоромленого наступного разу. А булер, як правило, відчуває власну перевагу, адже стоїть у центрі уваги, навіть якщо й негативної. Бажано обговорювати булінг у класі не в результаті конкретних подій, а як превентивний метод, зважаючи на приклади, запозичені поза межами певного колективу.

Варто пам'ятати, що булінг легше та правильніше попереджати, ніж перемагати!

Непослідовність учителів у протидії конкретному випадку цькування та відхід від запланованих дій після поліпшення ситуації.

Усі дії, спрямовані на подолання булінгу в школі, повинні мати довгостроковий характер, а поліпшення не ставати приводом до їхнього скасування чи послаблення. Інакше булер зрозуміє, що наслідки його поведінки хоча й не дуже приємні, проте не змінюють нічого докорінно і з часом усе залишиться позаду та повернеться до колишньої розстановки сил. Булінг потребує «сприятливого» середовища. Завдання школи та вчителів: створити загальну нетерпимість до цього явища. Тобто необхідні такі нові правила взаємин у колективі, що діяли б не лише у надзвичайних ситуаціях, а стали нормою повсякдення.

Пояснення булінгу факторами, пов'язаними з особистістю дитини, яка зазнає цькувань.

Такі міркування не допомагають у розв’язанні проблеми, натомість остаточно перекладають усю провину за булінг на його «жертву», що може призвести до дуже тяжких наслідків для неї. Дослідження стверджують, що цькувань може зазнати будь-яка дитина, незалежно від того, чи знаходиться вона в так званій групі ризику, чи ні. Досить часто булінг — це результат певного збігу обставин. Тому дуже важливо під час обговорення теми булінгу та в процесі його подолання підкреслювати, що жертвою може стати кожен!

Розгляд булінгу як проблеми між конкретними особистостями.

Дуже часто дитина, яка зазнає булінгу, чує на свою адресу поради стосовно того, як не-обхідно змінити власну поведінку, аби припинити цькування, чи ввійти в певний колектив. Булерам люблять пояснювати, як потрібно навчитися ігнорувати об’єкт власної агресії, аби уникнути неприємностей. Така стратегія розв’язання проблеми міцно закріплює за дітьми ролі жертви та агресора, їм стає ще важче змінити власну перспективу сприйняття ситуації. По-перше, необхідно навчитися відокремлювати особистівсть дитини від її дій, а по-друге усвідомити, що цькування - це не проблема окремих дітей, а проблема середовища. Тобто не варто робити із булера погану дитину, а із жертви слабака. Необхідно допомогти дітям вийти із цих ролей та створити умови, за яких агресивна поведінка буде неприйнятною за будь-яких обставин.

Зміна класу чи школи в ситуації булінгу.

Це малоефективна стратегія. Такий підхід до розв’язання проблеми можна розглядати лише як останній з-поміж усіх можливих, коли решта спроб виявилися неефективними, а ситуація дуже, складною чи такою, що загрожує життю чи здоров’ю дитини. У решті випадків переведення дитини в інший колектив, не розв’язавши проблеми у попередньому, підвищує вірогідність повторення сценарію. Дитина не здобула позитивного досвіду розв’язання проблеми, проте вона здобула досвід уникання. На жаль, це не додає впевненості в собі та посилює страхи щодо майбутніх відносин у новому колективі. Що стосується булера, то він в цьому випадку втрачає шанс на усвідомлення власної помилки, на вихід із ролі агресора. Натомість у нього формується хибне уявлення про свою впливовість, про те, що агресія є найдієвішим способом розв’язання проблем та конфліктів, а його світогляд є єдино правильним та виправданим.

У будь-якому випадку, під час планування стратегії подолання булінгу чи розроблення плану протидії та запобігання варто пам’ятати, що булінг — це явище суто суспільного характеру, тому уникнути чи остаточно його «вилікувати» неможливо. Найголовніше завдання — це профілактика, недопущення випадків цькування шляхом створення нової моделі відносин між усіма членами колективу; формування свідомої позиції батьків щодо булінгу; зменшення рівня толерантності до агресії.

Комунальний заклад "Опорний заклад загальної середньої освіти "Престиж" Гуляйпільської міської ради

Протидія булінгу