Практичний психолог
Юдковська Вікторія Василівна
Заземлення є терапевтичним інструментом для зменшення симптомів тривоги та паніки, а також подолання дисоціації або флешбеків. Мета заземлення - вивести людину з травмуючого переживання, в яке вона занурена. В такий спосіб клієнт зможе переорієнтувати свою свідомість і сфокусувати увагу на тому, що відбувається зараз, а не в минулому.
Техніки на заземлення можуть допомогти людині відновити зв'язок:
- з поточним моментом;
- з власним тілом і повернути втрачений власний контроль;
- з безпечним оточенням кімнати, де вона знаходиться.
Вони:
• Заземлюють людину, звертаючи увагу на тіло, дозволяючи відновити зв'язок з реальністю.
• Зосереджують на диханні, збільшуючи її увагу до того, що відбувається тут і зараз.
• Розслаблюють, створюючи спокій.
• Зміцнюють тіло і пробуджують від оніміння і слабкості.
Заземлення тіла
Ця техніка допоможе вийти зі стану перезбудження та знайти більш врівноважений емоційний стан. ЇЇ також можна використати для фокусування уваги уцілілої, яка знаходиться в "замороженому стані".
Сядьте на стілець. Відчуйте, як ваші ноги торкаються землі. Поставте ліву ногу на землю, потім праву. Робіть це поволі: ліва, права, ліва. Повторіть кілька разів. Відчуйте, як стегна та сідниці торкаються сидіння крісла (5 секунд). Зверніть увагу, чи ви зараз краще відчуваєте ваші ноги та сідниці, ніж до того, як звернули на них увагу.
Тепер змістіть увагу на хребет. Відчуйте хребет як середню лінію. Повільно витягніть хребет і зверніть увагу, як це впливає на дихання (10 секунд). Зверніть увагу на руки. Складіть руки разом. Робіть це так, щоб вам було зручно. Стисніть руки та відчуйте свою силу і температуру. Розслабтесь і зробіть паузу, потім знову стисніть руки. Розслабте та опустіть руки.
Тепер перемістіть увагу на свої очі. Огляньте кімнату. Знайдіть будь що, що скаже вам, що ви тут. Нагадайте собі, що ви тут, зараз, і що ви в безпеці. Зверніть увагу, як ця вправа впливає на ваше дихання, вашу присутність, ваш настрій і вашу силу.
Ця вправа допомагає людям в "замороженому стані", які відчувають себе занімілими та завмерлими.
• Озирніться навколо і назвіть 3 речі, які ви бачите. Подивіться на будь-що (предмет, колір і т.д.). Скажіть, що ви бачите.
• Назвіть 3 речі, які ви чуєте. Прислухайтеся до звуків (музика, голоси, інші звуки). Скажіть, що ви чуєте.
• Назвіть 3 речі, яких ви торкаєтесь. Доторкніться до чого-небудь (різні текстури, різні об'єкти). Розкажіть, чого ви торкнулися.
• Зверніть увагу на свій стан. Чи відчуваєте, що після виконання вправи ви більше присутні в кімнаті або менше? Чи відчуваєте себе спокійнішою або більш енергійною?
Відчуття ваги свого тіла
Ця вправа допомагає людям, які почуваються онімілими або заціпенілими, зосередитися на теперішньому моменті.
Вона активує м'язи тулуба та ніг, що дозволяє відчути фізичну структуру. Коли ми переповнені емоціями, стан наших м'язів часто змінюється від вкрай напруженого до безсилля. Він змінюється від стану активного захисту (бий або біжи) до покірності, при цьому м'язи розслаблюються більше, ніж зазвичай (гіпотонія). Коли ми відчуваємо свою силу та тіло, нам простіше дати раду почуттям. Нам краще вдається справлятися зі своїми переживаннями та контролювати відчуття руйнування (потрясіння).
• Відчуйте, як ваші ноги торкаються землі. Зупиніться на п'ять секунд.
• Відчуйте важкість ваших ніг. Замріть на п'ять секунд.
• Спробуйте обережно і повільно потопати ногами: лівою, правою, лівою, правою, лівою, правою. Відчуйте, як ваші сідниці і стегна торкаються сидіння стільця. Залишайтеся так протягом п'яти секунд.
• Відчуйте, як ваша спина торкається спинки стільця, залишайтеся в цьому положенні та поспостерігайте, чи відбуваються якісь зміни.
Дихання по квадрату
Сядьте зручно. Опустіть плечі.
• Подивіться на квадрат або уявіть його, заплющивши очі.
• Вдихніть, рахуючи до 4. Підніміть очі вгору лівою стороною квадрата.
• Затримайте дихання, рахуючи до 4. Пробіжіть очима вздовж верхньої сторони квадрата.
• Видихніть, рахуючи до 4. Опустіть очі вниз правою стороною квадрата.
• Затримайте дихання, рахуючи до 4. Пробіжіться очима верхньою частиною квадрата. Повторіть 4 разів
Рахування видихів
Сядьте в зручне положення, випрямивши спину та нахиливши голову злегка вперед. Заплющіть очі і зробіть кілька глибоких вдихів.
• Щоб почати вправу, скажіть подумки «один» при видиху.
• Під час наступного видиху промовте «два» і далі до «п'яти».
• Потім почніть новий цикл, сказав «один» під час наступного видиху.
Повторіть 5 разів.
Це техніка поглиблює та закріплює позитивні почуття і сигнали. Вона взята з EMDR (десенсибілізація та переробка через переміщення очей), метода роботи з травмою. Метод використовує подвійну фізичну стимуляцію (в даному випадку постукування), яка в поєднанні з позитивними повідомленнями покликана поглибити та закріпити позитивні почуття. Речення також можна проговорювати подумки.
Покладіть праву долоню на ліве плече. Покладіть ліву долоню на праве плече. Подумки виберіть речення, яке підсилить вас. Скажіть речення вголос і поплескайте правою рукою по лівому плечі, потім лівою рукою по правому плечі. Тепер поплескайте по-іншому. Зробіть десять поплескувань (по п'ять з кожної сторони), кожного разу повторюючи речення вголос.
© Центр практичної психології та психотерапії "Інсайт"
Навіть коли довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з "холодною" головою, все одно пам’ятайте:
Як дотримуватися психологічної гігієни в спілкуванні з дітьми на тему пандемії, щоб зберегти психічне здоров'я дітей на період до і після карантину
Дорослим зараз нелегко, вони знаходяться в деякому "зміненому" стані, коли необхідно блискавично перебудовуватися і адаптуватися до нових умов. Але їм важливо пам'ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно спертися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.
Що робити дорослим?
1) Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві).
2) Приймати (не заперечувати) страх дитини: "ти боїшся / тобі страшно", "боятися - це нормально", "страх допомагає бути обережним".
3) Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами.
4) Не робити тему пандемії головною і основною, про яку зараз живе вся сім'я.
5) Зменшити інформаційне занурення дитини в новинні зведення (при дитині не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі).
6) Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи (благо, вже є ілюстрована інформація для дітей).
7) Інструктувати дитину, що їй потрібно зробити у разі, якщо з батьками щось станеться і вона не зможе самостійно викликати швидку допомогу (на який номер зателефонувати, яку адресу назвати, які дані про батьків дати, як описати стан батьків і т.д .). На цю тему можна написати / намалювати пам'ятку для дитини і повісити на видне місце.
8) Якщо дитина перебуває поруч з сильно панікуючим дорослим, пояснити дитині, що є такий тип людей, який не може впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони так обирають. А ви будете з ним "обирати життя".
9) Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею (якщо у вас є таке бажання). У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи.
10) Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров'я ... психічне і фізичне 
Бережіть фізичне і психічне здоров'я своє і своїх близьких!
Джерело: https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog/posts/1394404720755792
Казка для дітей про короновірус. Чому мені не можна до бабусі?
Добра казка для дітей про ізоляцію. Говоримо з дітьми відкрито, пояснюємо як захиститися, встановлюємо правила, вигадуємо добровіруси.
Із сайту "Дитячий психолог"
Корекційні вправи та ігри для дітей з особливими освітніми потребами під час карантину
Вправа „Назви п’ять предметів ”
Мета: розвиток уваги, мислення, спостережливості, мовлення.
– Назви 5 предметів, які бувають – червоного кольору /синього, /зеленого, /жовтого, /оранжевого… Названі предмети повторювати неможна.
Вправа "Закінчи речення"
Мета: розвиток уяви, мислення, мовлення, емоційної сфери.
Продовж речення:
– Якщо мені весело, то я – …(радію).
– Якщо я хворію, то я -…(сумую).
– Якщо в мене день народження, то я – …(радію).
– Якщо я боюся, то я -…(сумний, наляканий).
– Якщо мене образили, то я -…(сумний, ображений).
– Якщо до мене завітав мій друг, то я – …(веселий, радію).
– Спробуй відтворити на обличчі і показати в дзеркалі кожну емоцію.
Дидактична гра "Що не так? Виправ помилки!"
Вправи "Цікавинки"
Мета: розвиток уваги, уяви, мислення, мовлення, емоційної сфери.
https://www.youtube.com/watch?v=PIfHnaTQFjc
Нейропсихологічна гра "Роби як Лорі" (повтори, якщо зможеш
Гімнастика пля очей
https://www.youtube.com/watch?v=8G87kg9s1HM
Вправа "Знайди схоже"
Мета: розвиток логічного і образного мислення, уміння аналізувати.
– Поглянь на малюнки, що на них зображено?
– Знайди на малюнках і покажи однакових тваринок.
Вправа "Знайди відмінності"
Мета: розвиток мислення, уваги, спостережливості; формування уміння порівнювати предмети між собою, знаходити спільне та відмінне.
– Розглянь два малюнки, порівняй їх між собою.
– Чим вони відрізняються один від одного?
Арт-терапевтична вправа "Спонтанне малювання"
Завдання. Перед дитиною кладеться декілька аркушів кольорового паперу та пропонується вибрати один з кольорів. З даного кольору створити будь-який образ, спробувати викликати себе асоціації з отриманим образом. Після виконання малюнка слід запропонувати дитині прокоментувати свою роботу.
Вправа "Запам'ятай малюнок"
Мета: розвиток уваги, зорової пам’яті.
– Розглянь картинку і спробувати запам’ятати, що на ній зображено.
Потім картинку забирають, а дитина відповідає на запитання:
– Скільки їжачків було на малюнку?
– Скільки грибочків було на малюнку?
– Якого кольору були їжачки?
– Якого кольору були грибочки?
– Що ще було зображено на малюнку, крім їжачків та грибочків?
Рекомендації батькам по збереженню психічного та фізичного здоров'я дитини
Фізичне здоров'я дітей має неабияке значення, але не менш важливо зміцнювати їх психічне здоров'я
Згідно з новітніми дослідженнями, спостерігається стійке зниження психічного здоров'я дітей, і цей процес починається в середньому в 14 років. У більшості дітей хоча б раз у житті з’являються думки про суїцид, суттєво впливаючи на якість їх повсякденного життя. Батьки, дотримуючись певних рекомендацій, можуть допомогти своїм дітям стати здоровішими у психічному сенсі. Розгляньмо ці поради докладніше.
1. Ініціюйте спілкування
Сьогодні, коли спілкування між людьми часто зводиться до смс-переписки й повідомлень у соціальних мережах, звичайне спілкування може допомогти дитині зміцнити психічне здоров'я. Запитайте дитину про те, що її турбує, поцікавтеся, чи немає в неї тих чи інших проблем. Дозвольте дитині відкритися. Дайте їй висловитися, не критикуйте й не тисніть на неї. Дитина не повинна боятися, що її покарають або засудять.
2. Зберігайте спокій
Батькам буває боляче бачити своїх дітей нещасними, спостерігати, як вони страждають від негативних емоцій, проблем тощо. У таких випадках батьки часто панікують і виявляють неадекватні реакції. Цього робити в жодному разі не варто. У будь-яких ситуаціях батькам слід зберігати максимальний спокій і виявляти терпіння. Якщо та чи інша ситуація ставить вас у глухий кут, поділіться своїми почуттями з кимось із близьких вам людей і попросіть у них поради.
3. Приділяйте дитині час
Дитина постійно потребує вашої допомоги. Ви можете стати для неї найкращим другом. Ваша присутність у її житті, готовність вислухати й підтримати допоможе їй упоратися з усіма труднощами. Зрозуміло, у сучасному ритмі життя дуже складно знаходити баланс між роботою й сім'єю. Але якщо ваша дитина проживає важкий період у житті, намагайтеся проводити з нею якомога більше часу.
4. Дозвольте дитині почуватися в безпеці
Підтримуйте дитину й демонструйте їй свою любов – так вона почуватиметься в безпеці. Приготуйте їй на вечерю її улюблену страву або повечеряйте разом із родиною в кафе. Багато дітей відчувають різні психічні розлади (стрес, тривогу тощо), оскільки не почуваються безпечно. Використовуйте всі можливі способи, щоб дати дитині відчуття безпеки, і вона почуватиметься набагато краще.
5. Заспокоюйте дитину
Людям властиво хвилюватися й думати, що справи йдуть набагато гірше, ніж є насправді. Якщо дитина має переживання з приводу певної ситуації, переконайте її, що нічого поганого не станеться. Це допоможе дитині заспокоїтися. Налаштуйте дитину на позитивне сприйняття ситуації й запевніть, що все буде добре.
6. Звертайтеся по допомогу
Якщо всі вищезгадані методи не дали бажаного результату і ви не бачите позитивних змін у поведінці й настрої своєї дитини, зверніться по професійну допомогу до психолога. Він зможе точно визначити, з чим пов'язані негативні емоції дитини і вчасно виправити ситуацію. Також дуже важливо, щоб дитина мала підтримку сім'ї, шкільних учителів і друзів.
Довгий час психічному здоров'ю людини не приділялося належної уваги. Однак це надзвичайно важливо для кожного з нас, особливо дітей. Діти беззахисні, і часто вони не можуть зрозуміти, як потрібно поводитися в тій чи іншій ситуації. Якщо ваша дитина має ті чи інші труднощі, допоможіть їй. Ваша допомога зміцнить її психічне здоров'я і матиме важливе значення для її майбутнього.
Інформація для батьків: негативний вплив сучасного інформаційного простору на психічне здоров'я дитини
Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп′ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості. Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв′язання задач. Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають компютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі. Щоб повноцінно орієнтуватись у віртуальному просторі, дитині треба вчитися структурувати великі потоки інформації, дотримуючись основних правил безпеки в мережі. Завдяки різним видам комунікації діти можуть виражати себе більш вільно та комфортно. Вони з цікавістю вивчають різні пропозиції у віртуальному просторі, однак часто виявляються досить незахищеними до негативних аспектів інформаційно-комп'ютерних технологій.
Основні небезпеки та ризики з якими діти можуть зіштовхнутися в мережі Інтернет. Діти і підлітки можуть наразитися на безліч ризиків: порнографія, порушення авторських прав, пропаганда екстремізму, наркотиків, нецензурні тексти (контентні ризики); віруси, трояни, спам, онлайн шахрайства; незаконні контакти, кіберпереслідування (погрози, сексуальні домагання з використанням інформаційних технологій) тощо.
Всі ці небезпеки та ризики з яким діти можуть зіштовхнутися поділено на чотири групи: контентні ризики, комунікативні ризики, електронні ризики, споживчі ризики.
Контентні ризики
"Контентні ризики — це матеріали (тексти, картинки, аудіо і відеофайли, посилання на сторонні ресурси), що містять насильство, агресію, еротику і порнографію, нецензурну лексику, інформацію, що розпалює расову ненависть, пропаганду анорексії і булімії, суїциду, азартних ігор, наркотичних речовин і т.д.
Як допомогти дитині уникнути зіткнення з небажаним контентом? Навчіть дитину радитися з дорослими і негайно повідомляти про появу небажаної інформації подібного роду.
Комунікативні ризики
Комунікаційні ризики – це знайомства і спілкування в Інтернеті під час яких на дитину можливий кібербулінг та кібергрумінг.
Кібербулінг — переслідування повідомленнями в Інтернеті, що містять образи, погрози та агресію; це підлітковий віртуальний терор, напад із метою завдати психологічної шкоди. Простіше кажучи — сучасний цифровий аналог дитячого знущання. Останнім часом основною платформою для кібербулінгу стали соціальні мережі.
Кібергрумінг – входження у довіру до дитини з метою використання її у сексуальних цілях. Шахраї дуже добре ознайомлені з особливостями вікової психології дитини і досить легко можуть встановлювати з нею контакт у соціальних мережах, форумах. Починаючи із віртуального спілкування та входячи у довіру до дитини, злочинці пропонують потоваришувати, а потім поступово переходять до розмов про зустріч у реальному житті та переводять тему спілкування у сексуальну площину. Як варіант, виділяють ще один вид кібергрумінгу - наполегливе чіпляння в мережі із сексуальними пропозиціями, розмови на теми сексу, насильства та (або) виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (у більшості випадків – сексуального).
Електронні ризики.
Викрадання персональної інформації яке відбувається завдяки вірусам, шпигунським програмам, необдуманому висвітленню власної конфіденційної інформації.
Комп'ютерний вірус (англ. computer virus) — комп'ютерна програма, яка має здатність до прихованого саморозмноження. Одночасно зі створенням власних копій віруси можуть завдавати шкоди: знищувати, пошкоджувати, викрадати дані, знижувати або й зовсім унеможливлювати подальшу працездатність операційної системи комп'ютера. Приклади вірусів: Neshta, Staog, Archiveus. Шпигунський програмний продукт (англ. Spyware) — це програмний продукт особливого виду, що встановлений і вживається без належного сповіщення користувача, його згоди і контролю з боку користувача, тобто несанкціоновано встановлений.
Споживчі ризики.
Дану групу ризиків в мережі Інтернет відносять до кіберзлочинів: продаж товарів через мережу де часто вони не відповідають своїм характеристикам, про що порушується Закон України «Про захист прав споживача», перевід грошових потоків через банківські картки де не завжди конфіденційна інформація є незахищеною.
Отже, для того щоб запобігти всім тим негативним явищам та небезпекам, які очікують дітей в Інтернеті, необхідно їх навчити правильній поведінці та безпечному користуванню сучасними інтернет-технологіями!
Рекомендації батькам "Безпека дитини в мережі Інтернет"
Шановні батьки! Інтернет – частина нашого повсякденного життя, ми користуємося ним щодня. Віртуальний простір став звичним і для дітей. Крім комп'ютерних ігор, діти використовують Інтернет для навчання, спілкування з друзями тощо. Багато батьків хотіли б, аби їхні діти проводили перед комп'ютером менше часу, та повністю вилучити з життя дитини такий спосіб комунікації з навколишнім світом не вдасться.
Як подбати про безпеку дітей в Інтернеті, вирішувати вам. Інтернет має багато переваг для дитини, якщо використовувати його правильно. Водночас діти стикаються в Інтернеті з певними небезпеками, наприклад, комп'ютерними вірусами й шкідливими програмами, кібербулінгом, шахрайством, або самі створюють собі проблеми, розповсюджуючи про себе особисту, приватну інформацію. Тому батьки повинні пояснити дитині правила безпеки в Інтернеті.
Розгляньмо докладніше, як батьки можуть сприяти безпеці дитини в мережі.
1. Поясніть дитині ризики й небезпеки, із якими вона може стикнутися
Якщо дитина вже досить доросла, щоб користуватися комп'ютером та Інтернетом, варто поговорити з нею про те, із якими негативними явищами вона може стикнутися. Не потрібно лякати дитину або детально змальовувати їй можливі загрози, проте слід розповісти про такі явища, як кібербулінг (залякування через соціальні мережі або електронну пошту) та грумінг (схиляння до протизаконних дій). Відкрита довірлива розмова з дитиною про безпеку в мережі сприятиме тому, що дитина навчиться правильно використовувати Інтернет і уникати можливої небезпеки.
2. Установлюйте обмеження
Батькам потрібно ввести для дитини певні правила користування Інтернетом. Це дасть велику користь усій родині. Для маленьких дітей використання соціальних мереж та інших способів Інтернет-спілкування необхідно обмежити. Дитині старшого віку можна дати більше свободи у використанні соціальних мереж, але варто обмежити час на перегляд сайтів певної тематики й онлайн-ігри. Слід також заборонити використання смартфонів, планшетів і будь-яких інших електронних пристроїв під час прийому їжі та в нічний час. Це сприятиме спілкуванню між членами сім'ї й не заважатиме повноцінному сну дитини.
3. Контролюйте активність дитини в Інтернеті
Інтернет дає дитині змогу отримувати найрізноманітнішу інформацію, але батьки все-таки повинні обмежувати її доступ до певних сайтів. У цьому їм стануть у нагоді програми батьківського контролю. Їх потрібно встановлювати для всіх пристроїв, приєднаних до мережі, для мобільної мережі, окремих пристроїв або для пошукових систем.
Ці програми не дають дитині завантажувати додатки, міняти паролі або налаштування конфіденційності, запобігають доступу дитини до сайтів, що не відповідають її віку, містять небажаний матеріал. Недавнє дослідження показало, що велика кількість дітей до 12-ти років періодично переглядає сайти неприйнятного змісту. Програми батьківського контролю допомагають контролювати використання мережі неповнолітніми дітьми.
4. Дослідіть віртуальний світ разом із дитиною
Інтернет має прекрасні можливості для навчання дитини, тому батькам варто заохочувати дитину використовувати Інтернет для освіти. Зверніть увагу дитини на навчальні ігри і програми. Якщо ви перебуватимете в час, коли дитина працює із ними, поруч, це забезпечить умови для контролю її поведінки і безпеки в мережі. Дитина зможе краще опанувати комп'ютер, якщо ви покажете їй, як користуватися браузерами, пошуковими системами та електронною поштою.
5. Розкажіть дитині про кібербулінг
Кібербулінг, або залякування дітей в Інтернеті, відрізняється від булінгу в реальному житті, але не менш небезпечний для дитини. Засобами кібербулінгу можуть бути соціальні мережі, електронна пошта, ігрові платформи або смс. Дитині можуть погрожувати, залякувати або розголошувати її особисту інформацію. Порозмовляйте з дитиною про кібербулінг, скажіть їй, щоб вона зверталася до вас, якщо стикнеться з подібними явищами в Інтернеті. Також поясніть їй, що не варто занадто багато ділитися в Інтернеті особистою інформацією, оскільки можна стати жертвою кібербулінгу й різних маніпуляцій.
6. Попередьте дитину про ризики, пов'язані зі спілкуванням в Інтернеті
Діти можуть наївно думати, що їх співрозмовники в Інтернеті говорять їм тільки правду. Насправді це може бути зовсім не так. Соціальні мережі, чати й форуми – потенційне джерело небезпеки для дитини. Її можуть втягти в незаконну діяльність.
Немає нічого поганого в тому, що дитина спілкується в соціальних мережах зі своїми друзями та однокласниками. Однак вам необхідно попередити її про небезпеку спілкування в Інтернеті з незнайомими людьми.
Стрімкий розвиток Інтернету та комп'ютерних технологій означає, що діти мають звикнути до віртуального життя. Якщо батьки відкрито говоритимуть із дитиною й навчать її правил безпеки у віртуальному просторі, зникне потреба обмежувати доступ дитини до Інтернету.
7. Поясніть дитині, що інформація, яку вона розміщує у себе в стрічці – стає публічно видимою.
Фото, стікери, відео, статті одразу ж бачать усі: як ті, хто підписаний у друзі, так і незнайомі люди. Невдале чи відверте фото або відео миттю «розлітається» інтернетом, як тільки хтось ставить під публікацією «лайк» чи «поділúтися». І відслідити подальше поширення такого матеріалу надзвичайно важко, а видалити – неможливо. Перепост – і будь-яка інформація стає влісністю широких просторів інтернету, а отже всьому загалу світової мережі. Щоб такого не сталося, потрібно пересилати фото чи відео тільки через «особисту переписку», яка недоступна нікому, крім отримувача. Але нагадайте своїй дитині, що пікантними фото/відео не потрібно ділитися навіть с друзями, навіть перепискою, адже ніколи не знаєте, як вирішать розпорядитися цими світлинами ваші друзі. Збережіть свої таємниці на своєму комп'ютері для власного користування! Не «ведіться» на сумнівні вмовляння! Не приставайте на непристойні пропозиції! Бережіть своє «обличчя», честь і гідність!
Шановні батьки! Візьміть на озброєння дані поради і захистіть своїх дітей від спокус, які містить в собі інтернет. Подбайте про безпеку своїх дітей в Інтернеті, адже крім вас це зробити ніхто не зможе!
Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.
Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.
Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
- неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
- негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
- неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
- девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.
Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.
- Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
- Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
- Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
- Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.
- Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.
Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
- Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
- Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
- Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
- Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
- Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
- Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Тренінги взаємодії
«Зрозумій мене», «Мир у нашому класі», «Єдність наших сердець»
Поради психолога учням
- Заздалегідь плануйте свій час так, щоб ніщо не відволікало вас ( дзвінки, відвідування та ін.).
- Перш ніж розпочати роботу, організуйте своє робоче місце.
- Максимально мобілізуйте свою волю, намагайтеся відключитися від того, що займало вас раніше.
- Коли приступаєте до вивчення нової теми, спочатку освіжіть попередній матеріал чи ліквідуйте вади.
- Якщо сторонні думки заважають зосередитися, займіться конспектуванням. У силу своєї неперервності цей процес робить неможливим часті та тривалі відключення уваги. Майже аналогічний ефект має читання уголос.
- Читайте та осмислюйте те, що прочитали.
- Зміна видів діяльності запобігає виникненню монотонності психічного стану, тобто сприяє збереженню стійкої уваги.
- Контролюйте, стримуйте мимовільне переключення уваги на сторонні об’єкти (голоси, телефонні дзвінки, грюкання дверима та ін.)
- Якщо у процесі читання ви несвідомо відключились, примусьте себе повернутися до місця відключення та перечитайте.
- Не забувайте про освітлення, температуру, регулярні перерви.
1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
2. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
3. Навчися користуватися словниками й довідниками. З'ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
4. Якщо в тебе є комп'ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
5. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
6. Між уроками роби перерви.
7. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам'ятати.
8. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова - найважливіші в кожному абзаці).
9. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.
10. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам'ятати матеріал.
11. Складай план усної відповіді.
12. Перевіряй себе.
1. Запам'ятати легше те, що розумієш. Розподілене заучування краще від концентрованого. Учіть з перервами, а не все підряд, краще помалу, ніж одразу. Більше часу витрачайте на повторення по пам'яті. Це ефективніше за просте багаторазове читання. Якщо працюєте із двома матеріалами — великим і меншим — розумно починати з більшого.
2. Щоб уникнути хвилювань запитайте себе: «Чи допомагає хвилювання впоратися із ситуацією?». Коли ви зрозумієте, що ні, придумайте щось, що дійсно могло б зарадити.
3. Якщо ви можете порадитися з батьками, зробіть це. Попросіть їх підтримати вас. Якщо ви не можете поговорити з батьками, знайдіть іншого дорослого, якому ви довіряєте, і поговоріть з ним або нею. Удвох ви напевно, придумаєте розумний план, як впоратися з вашими хвилюваннями.
4. Пам'ятайте: занепокоєння — це емоція, а не метод вирішення проблем.
5. Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і в кінці тексту. Середина, зазвичай, швидко «вилітає з голови». Тому під час запам'ятовування чи повторення приділіть особливу увагу середині.
6. Повторювати слід не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Після «завантаження» в мозок інформації, якщо її не повторити, втрачається 20—30 % у перші 10 годин. Щоб цього не трапилося, варто: прочитати текст, повторити його двічі, за 20 хвилин — тричі, за 8—10 годин — чотири рази, а за добу — 1 раз. Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.
7. Яким чином можна найкраще все запам'ятати? Що для вас є найближчим: текст, малюнок, логічна схема, звукове відтворення? Вирішуйте самі, в якій системі вам ліпше працювати. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі. Адже цікаве запам'ятовується набагато легше.
