До Вашої уваги наступні матеріали 

Пропонуємо ознайомитися з наступними матеріалами

– відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
– уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;
– поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність;
– чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
– зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини;
– агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.

Пам’ятайте: якщо Ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг),  батьки можуть бути притягнуті до адміністративної,  кримінальної або цивільної відповідальності.

Відповідальність за деякі прояви булінгу наступає до досягнення дитиною 18 років – З 14 РОКІВ.

– втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
– зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги;
– пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
– уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
– повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

– зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
– поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
–запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
– поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
– повідомте класного керівика та керівництво закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
– підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.

Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

Запрошуємо на онлайн батьківські збори та ознайомитися з наступними матеріалами. 

Запрошуємо батьківську громадськість закладу на онлайн-загальношкільні батьківські збори. Переглянувши матеріали виступів, ви отримаєте рекомендації та поради щодо безпечного освітнього середовища здобувачів освіти, небезпек в Інтернеті, з питань протидії булінгу в учнівському середовищі та професійної орієнтації старшокласників.  Посилання для перегляду виступів:

Шановні батьки, запрошуємо до обговорення, відкриті до спілкування. Чекаємо Ваших пропозицій щодо поліпшення освітнього середовища закладу.

https://drive.google.com/file/d/1HJKJmcBZxPMGSgbgd9vFByX0h2qtHRiA/view?usp=sharing   Центр зайнятості  

https://drive.google.com/file/d/1P0kkPd4v2iLram0oaOgYe7nGSP-lMk7o/view?usp=sharingЮвенальна превенція

https://drive.google.com/file/d/1LRh5seJhJiwGpihaJ6fsFB3t2F7EX07z/view?usp=sharing  Практичний психолог

https://drive.google.com/file/d/1oJ98veM3EibERmZytfvqfRUTwsvkIM0Y/view?usp=sharing

Вчитель інформатики  

З метою забезпечення освітніх послуг для всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й для учнів з  особливими освітніми потребами, в школі обладнано пандус, який відповідає всім основним вимогам,  спеціалізовану туалетну кабінку для дітей з особливими освітніми потребами, які мають порушення опорно-рухового апарату. Наявний  гусеничний мобільний сходовий підйомник для транспортування дітей в інвалідному візку. Створено медіатеку, обладнано сенсорну кімнату. Дітям з особливими освітніми потребами надається психолого-педагогічна корекційна допомога за участю дефектолога, логопеда, психолога та вчителя лікувальної фізичної культури. Корекційно-розвиткові заняття проводяться в окремих  приміщеннях, простір яких   розподілений з урахуванням потреб учнів.

До 1-го  класу зараховуються діти,  як правило, в 6  років, які досягли шкільної зрілості,  що виявляється за допомогою  психодіагностичного обстеження. Таке обстеження може проводитись лікарем-спеціалістом, районним психологом за критеріями, що визначаються спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади в галузі освіти. Право на першочергове зарахування  мають діти, які проживають на території обслуговування закладу.

При Закладі    працюватимуть  групи продовженого дня, які формуються за потребою школи за  бажанням  батьків, при наявності належної навчально-матеріальної бази, педагогічних кадрів, обслуговуючого персоналу та коштів на їх   утримання. Зарахування дітей до груп продовженого дня і відрахування з них здійснюється наказом директора  на підставі заяв батьків або осіб, які їх замінюють.

 Наповнюваність класів і груп продовженого дня визначає  Заклад на основі нормативів наповнюваності та фінансового забезпечення, санітарно-гігієнічних вимог, затверджених спеціальним уповноваженим органом центральної виконавчої влади в галузі освіти.

 Структура навчального року, а також тижневе навантаження учнів, інші форми організації освітнього процесу встановлюються  Закладом в межах часу, що передбачений освітньою програмою та  робочим навчальним планом. Навчальний рік починається з 1 вересня і закінчується  згідно вимог чинного законодавства.

         Структура навчального року (за  семестрами), а також  тривалість навчального тижня встановлюються закладом у межах часу, передбаченого освітньою програмою та навчальним планом, згідно чинного законодавства.

 Щоденна кількість і послідовність навчальних занять визначається розкладом уроків, що складається відповідно до санітарно-гігієнічних та педагогічних вимог, затверджується директором за погодженням профспілкового   комітету.

В Закладі проводяться індивідуальні заняття, працюють гуртки, клуби за інтересами учнів, факультативи, спортивні секції та позакласна робота з  предметів, передбачені розкладом і спрямовані на задоволення освітніх інтересів учнів, їхнє  виховання та  розвиток творчих  здібностей і  обдарувань.

Тривалість  уроку  в  першому  класі  початкової  школи становить 35 хвилин, у 2 – 4 класах – 40 хвилин,  в усіх інших класах - 45 хвилин. Різниця в часі відпрацювання навчальних годин  перших – четвертих  класів обліковується і компенсується проведенням додаткових індивідуальних занять та консультацій з учнями. Заклад може обрати інші, крім уроку, форми організації освітнього процесу.

Тривалість перерви між уроками встановлюється із урахуванням потреби в організації активного відпочинку і харчування учнів, але не менше 10 хвилин та великої перерви – 20 хвилин.

 Зміст, обсяг і характер домашніх завдань з кожного предмету визначається вчителем відповідно до педагогічних і санітарно-гігієнічних вимог  з урахуванням  індивідуальних особливостей учнів.

1 Починайте забувати про те, що ваша дитина маленька

Доручіть їй посильну хатню роботу,  визначне коло її обов’язків. Зробіть це якомога м’якше «Ти в нас такий уже дорослий, ми вже  можемо доручити тобі помити посуд (витерти підлогу, пил, винести сміття та ін.)».

2 Залучайте дитину до вирішення економічних проблем сім’ї

Поступово привчайте її порівнювати ціни,  орієнтуватися  в сімейному бюджеті (наприклад, дайте малюку грошей на морозиво, порівнявши при цьому ціну на нього й інший продукт). Доводьте до відома про відсутність грошей у сім’ї, запрошуйте разом піти на закупи.

3 Визначте спільні інтереси

Це можуть бути як пізнавальні (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві інтереси (обговорення сімейних проблем). Беріть участь в улюблених заняттях своїх дітей, проводьте з ними вільний час не «поруч», а «разом». Для цього досить переглянути разом фільм, пограти в «солдатики», збудувати фортецю зі снігу,   щиро поговорити. Не відмовляйте дітям у спілкуванні, адже дефіцит спілкування – одна з найбільших сімейних хиб.

4 Не сваріть, а тим більше не ображайте дитину, особливо у присутності             сторонніх

Поважайте почуття й думку дитини. На скарги оточення, навіть вихователя чи вчителя, відповідайте: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему». Пам’ятайте  про педагогічний закон виховання: довіряти, не вважати поганим, вірити в успіх і здібності  («ти можеш «у тебе все обов’язково вийде», «я в тебе вірю»).

5 Навчіть дитину ділитися своїми проблемами

         Обговорюйте конфліктні ситуації, що виникли у спілкуванні дитини з ровесниками чи дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву  позицію. Намагайтеся з’ясувати об’єктивно: не вважайте, що ваша дитина завжди має рацію. Прислухайтеся до думки інших дітей.

6 Частіше розмовляйте з  дитиною

         Розвиток мовлення  - запорука хорошого навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розкаже, що їй найбільше сподобалося. Слухайте уважно, ставте питання, щоб дитина відчула, що вам це справді цікаво. Разом вигадуйте різні фантастичні історії – про предмети,  речі, явища природи. Ваша дитина повинна бути фантазером.

7  Відповідайте на кожне питання дитини

         Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вичерпається. Також  удавайтеся  до довідкової літератури («Подивімось разом у словнику, енциклопедії»),  привчайте дітей самостійно користуватися довідниками енциклопедіями, а не чекати завжди вашої відповіді.

8 Частіше хваліть, пишайтеся вашою дитиною

         На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Усе неодмінно вийде, лише треба кілька разів спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, лише потрібно трішечки їй допомогти. Хваліть словом, посмішкою, ласкою й ніжністю, а не подарунком чи солодощами як заохочення.

9 Намагайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини

         Бачити світ очима іншого – основа взаєморозуміння. А це означає – поважати індивідуальність дитини, знати, що всі люди різні і мають право бути такими!

10 Не будуйте ваші взаємостосунки на заборонах

         Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Пояснюйте причини, обґрунтованість ваших вимог,  за можливості запропонуйте альтернативний варіант. Повага до дитини зараз – фундамент поважного ставлення до неї зараз і в майбутньому. Ніколи не користуйтеся формулюванням «Якщо …,  то…» (якщо «прибереш свої речі, дозволю дивитися телевізор») – це згубно впливає на виховання особистості – дитина приймає позицію «ти – мені, я – тобі».

Підготовка до школи – процес і урочистий, і хвилюючий одночасно. І не тільки для малюка, який вже через місяць стане "дорослим" школярем, але і для його мами і тата. Часом більше самих першокласників хвилюються їхні батьки, які мучаться думкою, чи готовий їх синок чи донька до першого класу. До того ж напередодні школи майбутні першокласники нерідко задають їм питання, на які складно відповісти навіть дорослому.

Саме тому ми постаралися відповісти на "недитячі" питання майбутніх першокласників і дати поради батькам про те, як підготувати дитину до шкільного життя. Поданий матеріал пропонується для батьків майбутніх першокласників та для шкільних психологів і вчителів початкових класів для роботи з батьками.

Влаштуйте прогулянку до школи. Обов'язково проведіть дитині невелику екскурсію до школи: походіть по двору і навколо неї, а потім увійдіть всередину. Бажано показати дитині, в якому класі вона буде вчитися, де знаходиться туалет (до речі, якщо дитина привчена ходити в туалет тільки вдома, то не буде зайвим під час прогулянок по місту поводити її в громадські туалети) та їдальня. Періодично можна ходити гуляти до школи, граючи по дорозі у щось. Так дорога до школи буде завжди викликати хороші асоціації у малюка.

Збирайте портфель та одягайте форму. Непогано кілька разів за місяць потренувати збори до школи: нехай першокласник самостійно надіне шкільну форму. Потім мама або тато, розкидавши його шкільне приладдя по підлозі, покаже, як збирати портфель і що куди класти.

Грайте в школу. Батьки можуть посадити дитину серед іграшок і провести "урок", при цьому попросити малюка встати, коли мама- "вчителька" входить в "клас", потім сісти за парту, взяти в руку ручку, відкрити зошит. Так для дитини не будуть незвичними ці "команди", коли вона почує їх у школі, і вона легко їх виконає. Також доведеться пояснити першокласникові, що в школі його будуть називати за прізвищем. Тому необхідно навчити його реагувати і відгукуватися на прізвище, наприклад, у грі в школу звертатися не інакше як "Петров", "Сидоров" і т. д.

До того ж безліч дитячих письменників описують у своїх розповідях маленьких дітей, які збираються піти до школи. Нехай головний герой якоїсь книжки супроводжує малюка на всіх етапах підготовки до школи. Тоді він стане впевненіше, знаючи, що безліч дітей навколо теж йдуть до школи, як і він.

Встаємо раніше. Місяця, щоб привчити дитину вставати раніше, вистачить. Досить щодня віднімати від її сну по 5-10 хвилин. Тоді першого вересня малюк не буде сонно позіхати на лінійці. Але пробудження дитини має супроводжуватися приємними для неї діями, наприклад, усмішкою або обіймами мами.

Дружимо з годинником. Необхідно поставити в кімнаті малюка годинник, навчивши його по ньому розбиратися в часі. Це стане в нагоді в школі, наприклад, щоб знати, скільки хвилин є на виконання завдання. Також важливо, щоб малюк вмів укладатися в терміни. Для цього слід скласти графік його звичайного дня і повісити на видному місці. А коли малюк буде, наприклад, малювати, грати або їсти, можна звернути його увагу на те, скільки йому ще залишилося часу на цю дію за розкладом.

Вчимося порядку. Нехай у малюка з'являться всілякі папки, коробочки, файлики, і він навчиться складати туди свої малюнки, фломастери та інші дрібниці. Розвивати цю навичку потрібно заздалегідь, щоб школяр не був Машею-растеряшею. До речі, можна розвісити по кімнаті невеликі записочки, наприклад, "акуратно повісь речі на стілець" - це буде сигналом до дії.

"Доросла" кімната. У кімнаті обов'язково повинно з'явитися щось, що говорило б йому про "доросле" шкільне життя, про зміну його статусу, щоб школяр швидше звикав. Приміром, той же письмовий стіл або можна вже зараз купити малюкові невелику шкільну дошку з крейдою.

Більше зеленого. Цей колір і стимулює увагу, і розслабляє. Бажано, щоб в кімнаті малюка з'явилося щось зелене. Психологи кажуть, що тільки після 7 років у дитини починають працювати частини мозку, які відповідають за утримання тіла в одній позі. До 7 років приборкати маленького "зірвиголову" дійсно складно. Але тим не менш протягом останнього місяця до школи батьки можуть по трохи розвивати навички посидючості в дитини. Адже в школі без них доведеться непросто.

Шийте чи грайте в шахи. Активних дівчаток можна навчити шити або плести з бісеру, а хлопчиків - грати в шахи, шашки. Бажання виграти у мами чи тата або зшити красиву іграшку "переважать" бажання дитини постійно відволікатися на все підряд і не сидіти на місці (це спрацює, тільки якщо малюка вдасться зацікавити).

Є ще один спосіб: щодня протягом місяця пропонувати дитині посидіти хоча б три хвилини, уважно розглядаючи якусь картинку. При цьому давати їй якесь завдання, наприклад, розповісти потім про свої враження чи скласти якусь історію по цьому малюнку.

Формуйте позитивний образ школи. Ні в якому разі не потрібно говорити першокласникові фрази типу "закінчилося дитинство, почалося доросле життя" або "не будеш слухати вчительку, вона тебе покарає". Так любов до школи в нього точно не виховати. Добре, якщо б перша вчителька написала листа майбутньому учневі, розповівши про те, як вони цікаво будуть проводити час у школі, скільки всього нового він дізнається, як багато друзів з'явиться. Якщо домогтися творчого підходу від учителя не вдалося, розповісти про все це повинні батьки. Ще від них вимагається більше хороших забавних історій з їх шкільного життя, наприклад, про те, як вони знайшли свого першого шкільного друга. Також можна показати першокласникові батьківські шкільні фотографії.

Не залякуйте оцінками. Казати дитині про те, що вона повинна приносити тільки хороші оцінки заборонено. Тим більше що в 1-му класі їх не ставлять. Краще вже зараз завести журнал досягнень малюка, щодня записуючи туди кожен його успіх, наприклад, "сьогодні малюк сам почистив зуби". Тоді він буде знати, що хороші оцінки - це не єдині його заслуги перед батьками і перестане боятися принести "двійку", коли буде ходити до школи.

Жартуйте над дитиною. Наприклад, прізвище - Пузирьов. "Для профілактики" образ батьки можуть іноді називати малюка Пузир або бульбашка, щоб такі прізвиська були для нього на слуху. Тоді в школі вони не будуть для нього неприємною несподіванкою.

Більше рольових ігор. В останній місяць потрібно якомога частіше запрошувати дітей у будинок (ще краще - майбутніх однокласників). Хай грають в будь-які рольові ігри: доктор-пацієнт, дочки-матері або постановки улюблених мультфільмів. Саме на основі таких ігор діти вчаться знаходити спільну мову між собою.

Не "ліпіть" вундеркінда. За місяць до школи не потрібно намагатися підтягти всі "хвости", годуючи дитину новою інформацією. Педагоги та психологи не радять відточувати уміння дитини до досконалості, наприклад, вчити його читати не 30 слів за хвилину, як годиться першокласникові, а 60. Так, з одного боку, бути лідером серед своїх однолітків приємно будь-якій дитині, але з іншого - відсутність "конкуренції" вбиває прагнення поліпшувати свої навики. У той час як успіх того ж сусіда по парті - хороший стимул для "відсталого" першокласника навчитися читати трохи швидше.

Тренуйте увагу і не тільки. Наприклад, хороша гра для тренування пам’яті і уважності: розкласти на столі десять будь-яких предметів. Нехай малюк уважно подивиться на них протягом 1 хвилини, намагаючись запам'ятати якомога більше, а потім, не дивлячись на стіл, розповість, що там лежить. Ще можна забрати один предмет і замість нього покласти другий - нехай скаже, яку річ замінили.

Дуже добре тренувати мислення прямо під час чергової прогулянки. Наприклад, дати дитині таке завдання: розкласти поняття на складові (варіант: що входить в поняття взуття?), А потім, навпаки, "зібрати" в одне ціле, назвавши поняття (варіант: кіт, собака, жираф, ведмідь - хто це?).

Нарешті, мова. Прочитавши казку на ніч, мама або тато можуть попросити малюка переказати почуту історію і відповісти на декілька нескладних питань по ній. Так першокласник навчиться висловлювати свою думку, розмірковувати на задану тему і чітко відповідати на запитання.

Аналіз малюнка

Про переживання дитини обов'язково "проговориться" її малюнок. Тому пропонуємо дитині намалювати малюнок на тему "Я і школа".

Кількість малюнків.

Ставити "діагноз" можна, тільки маючи не один, а декілька малюнків дитини. Варто врахувати, що малюнок відображає не тільки тривоги, але і бажаний хід подій для дитини.

Напрямок руху. Якщо малюнок спрямований вліво - у фокусі уваги малюка родина, підтримка батьків і емоції, які вона відчуває. Зсув вправо відповідає за соціальну сферу: на даний момент дитина реалізує себе в спілкуванні з іншими людьми.

Деталі. Важливо стежити за тим, що дитина постійно виділяє, малюючи. Наприклад, промальовані руки (з пальцями) - це його вміння пристосовуватися і встановлювати відносини, акцент на гудзиках у героїв малюнків - прагнення піти у себе.

Контури. Чіткі контури по всьому малюнку (або в якихось деталях) - центри напруги для дитини або ж джерела обмеження в якихось її діях.

Штрихування. Якщо малюк по-різному зафарбовує предмети, значить, у ньому "живе" відразу декілька емоцій, які іноді суперечать одна одній. Може бути, йому з якоїсь причини морально важко.

Колір. Для кожного малюка - потрібен окремий колірний "словничок". Щоб його скласти і по ньому "розшифрувати" його емоції, можна пограти в гру, задаючи дитині запитання: "Якщо це радість (або будь-яка інша емоція), якого вона кольору?".

"Я" на малюнку. Чим краще малюк промальовує (колір і плавність ліній) себе на малюнку, тим впевненіше він відчуває себе в своєму тілі і в світі. Чоловічок, намальований тонкими лініями, "паличками" - можливо, у малюка велике фізичне або інтелектуальне навантаження. Дитина взагалі не малює себе - вона не відчуває себе членом соціуму.